Тот, кто не падал, тот не знает боли.
Но это лишь физическая боль,
Которая душевных мук не стоит,
Но вряд ли их то выдержит любой…
…Как часто мы других не понимаем
Иль не хотим их просто понимать
Мы в круг друзей уже не принимаем
Однажды падших… Нам бы их поднять
Или помочь хотя бы приподняться…
Но мы другие. Что тут объяснять,
И вряд ли нам дано вот так сорваться…
А кто сказал, что избранные мы?
И кто определил, кому, где падать?
Кому не зарекаться от сумы?
Кому тюрьма как лучшая награда?
…Не нам решать в какой нам круг входить
Быть рядом с Богом или быть убогим…
Там, где упасть, соломки подстелить
Пока что удавалось лишь немногим…
Я не из тех. Я тоже боль познал
Но боль не от того, что больно падал
А от того, что пал не я… Страна,
Которой тех, кто с совестью, не надо…
Сергей Виноградов,
Россия
В настоящее время публикую стихи только на этом сайте. Считаю, что современному обществу поэзия не нужна. Тем более поэзия для души, а не ради денег. "Денежные поэты" давно переквалифицировались в поэтов- "песенников". Поэтому от сегодняшней попсы за очень редким исключением уши вянут!
Пишу как умею. Во всяком случае из души. А судить об её искренности - читателям... e-mail автора:petrovic1951@mail.ru
Прочитано 9124 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Да-да, всё верно сказано. Спасибо...
Храни Вас Господь.
Марина Н.
2007-07-24 04:43:06
Серьезное стихотворение, дающее пищу для размышления.Спасибо за стих. Вот только в одном не согласна. Душевные муки приходится переносить каждому живущему на земле. Уж куда от этого деться? И переносить их приходится... А Вы пишите «Но вряд ли их то выдержит любой…»
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
