Вкриває землю кольорове листя -
(Розкішний жовтень любить килими).
Пишається калина у намисті,
Летять птахи у вирій від зими.
Коли вони сховаються за обрій,
Ми аркуш перегорнемо – збіг рік.
І думка промайне:— О,Боже добрий,
Який же він короткий, людський вік!
Неначе вчора, бігла я до школи,
По травах, вранці мокрих від роси.
Будинків не було тоді у полі,
Ніхто не викидав сміття в ліси…
Тоді паркани не сягали неба,
А на межі садиби аґрус ріс…
І звідкілясь з’являлася потреба
Увечері знайти «Великий Віз».
Тоді ми,«домоткані астрономи»,
У мріях долітали до зірок;
Були щасливі у вбранні простому,
Бо знали: поруч - мама, тато, Бог…
Ми тихо і спокійно засинали
Під скрипку тата і твої пісні…
І відлітали у пітьму печалі,
А ми росли, мов трави навесні,
Під тихими дощами благодаті,
Та сонечком гарячих молитов.
У вбогій хаті ми були багаті,
Бо мали найцінніший скарб-любов.
Вкриває землю листя кольорове,
Летять птахи у вирій від зими,
Сумують річка, поле і діброва,
Та, попри все, з тобою раді ми,
Бо у маленькім тілі дух високий,
Сам Бог зміцняє з року в рік його.
І мудрості Господньої потоки,
Течуть до нас від серденька твого.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Яка краса!!! Щиро дякую! Комментарий автора: Дякую за увагу, Надіє. Благословінь.
Світлана Касянчик
2011-10-15 06:17:26
Щиро та гарно. Комментарий автора: Cлава Богу.Дякую, Світлано.Благословінь.
Калінін Микола
2011-10-25 18:33:15
1)"В оточенні гарячих молитов -" Я уникав би слова "оточувати" у такому контексті. По-перше це не поетично, по-друге - "оточувати", то це з військового лексикону. А якщо отак: "У лоні тихих, щирих молитов"?
2)"Сьогодні і на довгії роки." замість вживати подовжені слова на кшталт "довгії", краще без них (і не варто на Т.Г. Шевченка посилатися!). Крім того збіг закінчення слова з початком наступного (..."сьогодні і...". А якщо отак: "І нині, й прісно, вічно, на роки." ?
3) Автор заслуговує на похвалу уже хоча б тим, що у шквалі творів російською (можливо навіть у більшості випадків не рідною!) мовою (на цьому сайті)намагається щось сказати й рідною, материнською... Тим більше поезія у текстах автора є! Бажаю успіхів!
Комментарий автора: Дякую, Миколо, за увагу. Цей вірш має декілька варіантів.Поставлю інший. Ще раз дякую за увагу.
Калінін Микола
2011-10-25 18:38:39
Ну й ще просто описка, слід виправити:
"Твоє життя та жовтень чимось схожі" - має бути "... схоже". Комментарий автора: Нам "Америк" не відкрити-
Човен сам не має сили...
Мудрий критик,наче вітер,
Необхідний всім вітрилам :-)
Публицистика : Денису посвящается. - Анатолий Бляшук Он знал, что может еще жить и жить, Бог касался его сердца, и в нем горел этот огонь, но он не смог поверить в свой шанс, и умер.
Я вспоминаю, как Денис приехал из зимнего молодежного лагеря, где Бог крестил его Святым Духом. Это был совершенно другой человек…, в его глазах горела надежда. Он не раз делился со мной своими переживаниями, и я вновь и вновь убеждался в любви и могуществе Господа. Но пошли будни, в которых ему пришлось встретиться с грехом один на один, и он сдался. Когда я видел его в последний раз, Денис находился в очень сильной депрессии, которая его и убила.
Для таких людей, как мы встать на ноги, и начать новую жизнь очень сложно. Ведь это означает оставить все, к чему ты был привязан, старых друзей, старые привычки…, и многое другое. Причем это нужно сделать сразу, иначе ничего не выйдет. Нужно себя любым способом изолировать от привычного круга общения, от всего, что напоминало бы о старой жизни. Это сложно, но возможно. Возможно при одном условии, если есть куда идти, и к чему стремиться. Нам нужно иметь веру в эти слова: «Ибо [только] Я знаю намерения, какие имею о вас, говорит Господь, намерения во благо, а не на зло, чтобы дать вам будущность и надежду». (Иер.29:11). Бог дает шанс каждому, но схватимся ли мы за него, полностью зависит от нас. Я видел много молодых ребят, которых, как и Дениса касался Господь. Они оживали, в их жизни менялось все…, их лица начинали сиять, а глаза горели огнем. Но проходило не так много времени, и все это куда-то исчезало, и появлялась депрессия. Человек возвращался туда от куда вылез, и падал еще ниже прежнего.
