Наближалося свято Різдва Христового. В недільній школі старанно готувалися, щоб достойно прославити Ісуса Христа. Сестри вперше мали виконати псалом в супроводі чотирьох гітар та дудочки. Коли керівник ансамблю запитав, хто хоче грати на дудочці, першою відгукнулася Христинка. Вона зі старшим братом Данилом багато років ходила в недільну школу. Обоє вчилися грати на фортепіано. Пізніше, коли організувався гітарний ансамбль, Данило став грати на гітарі, а Христинка з іншими дівчатками співала. Вона була найменшою в групі.
На останній репетиції брат Денис, який відповідав за програму, похвалив Христинку. Дівчинка дуже старалася, багато працювала, і мелодія просто лилася від серця. Данило був здібним хлопцем, понадіявся на себе, дома мало брав гітару до рук – помилявся. Його інструмент часто створював незрозумілі звуки. Це було відчутно всім. Денис пожурив його і попросив допрацювати.
Вдома Христинка розповіла мамі про все, що сталося. Данило розлютився, схопив дудочку, кинув на підлогу, з усієї сили гримнув грубим черевиком. Дудочка хруснула. Ремонту вже не підлягала. Всі знали історію цієї дудочки. Денис був лауреатом конкурсу і цей інструмент йому подарували за зайняте перше місце.
Христинка розплакалася.
- Що я скажу у Церкві? Як подивлюся в очі Денису?
Данило добре вхопив від тата і ще більше розізлився на всіх. Закінчилося тим, що ні сестричка, ні брат не прийшли на свято.
Пройшли роки. Данило одружився і вже має сина. А історія з дудочкою до цього часу озивається болем у його душі. О, якби можна було повернути минуле! Якби можна було стерти з пам’яті цей прикрий поступок!
Слава Богу – вихід є! Єдинородний Божий Син зійшов на багатостраждальну, поневолену дияволом, землю. Родився в бідних яслах, жив серед простих людей і служив їм. Ісус Христос взяв на Себе усі наші гріхи та провини, витерпів покарання за них – помер, тяжко страждаючи замість нас на хресті і в третій день воскрес. Сьогодні Христос праворуч Отця молиться за тих, хто сповідує Його Своїм Спасителем.
Коли ми приходимо до Ісуса Христа з покаянням, то Він прощає і ніколи не згадує. Кров Ісуса Христа очищає кожного віруючого від усякого гріха. А нам потрібно навчитися прощати не тільки інших, але й самих себе.
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 15194 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
В країну сонця - Cветлана Касянчик Цей вірш написаний для церковного дитячого табору. Я буду дякувати Богові, якщо він ще комусь пригодиться у роботі з дітьми. Благословінь усім, хто сіє у дитячі сердечка чисте насіння Божого Слова.
Публицистика : В Храмах не снимают грехи – в Храмах о них говорят - Антон Странно бывает видеть, как грешники снимают грехи грешникам. Может не знаю чего, так расскажите, и поведем беседу вместе. Об этом статья. Написал статью после того, как увидел глаза и лицо церковного служителя, именно церковного служителя, а не Христа, потому что на лице написана была неуверенность и безпокойство за совершенный поступок. Глаза выдавали его, и покоя не было в них. Этот человек - снимает грехи с Путина, он исповедует его в Москве. А по соседству - стоит здание, где люди трудятся на ниве искусства. И вот решил этот человек - отнять здание у них, и очень уверен, что власть Путина, но не Отец Наш Небесный будет гарантом ему в этом деле. Все это увидел на ТВ по ARTVi. Такие примеры отталкивают людей от церкви, ведь должны служители в Храмах - Отца чтить, и лишь Его видеть перед собой в делах своих, а этот - на властителя земного надеется, как торгаш в лавке перед Храмом Христа - меняет свои тридцать серебрянников!
